Вихователь –     це перша людина, після мами, яку зустрічає дитина на своєму життєвому шляху. Для нас наша професія – це можливість постійно знаходитись в світі дитинства, казок і фантазій. Виховання дитини – процес надзвичайно складний, що вимагає неабиякого терпіння та майстерності. В дитячому садочку ми виховуємо дітей як особистостей, які мають право на власну думку, це важливий період у становленні морального та інтелектуального розвитку дитини.

Працюючи в дитячому садочку, не перестаємо дивуватися наскільки різні всі діти, цікаві, розумні, спостережливі. Безперечно до кожної дитині потрібен свій підхід, але пізнавши дитину краще, ми вже розуміємо її, як потрібно заспокоїти, заохотити чи допомогти. Вже навіть з маленького віку дитини — видно зацікавленість в різних сферах. Хтось добре малює, вирізає, клеїть або розповідає чи переповідаю казки.

Дитина – це особистість, це не наша власність, а маленька людина, виховання якої нам доручено Богом. Треба постійно заохочувати дітей, ділитися своїми турботами, переживаннями, співчувати їй під час розмови, ненав’язливо навертати на прийняття правильного рішення.

Любити дитину — означає розуміти її, поважати її право на індивідуальність, ростити її добрим, мудрім, чесним. Любов і взаєморозуміння в родині – запорука духовного розвитку дитини.

А, що потрібно знати щоб стати вихователем? Необхідно бути – терплячим, добрим, толерантним, співчутливим, бо вихователю треба працювати не тільки з дітками, а й з батьками. Необхідно поважати батьків, їхню думку, навіть якщо вона іноді відрізняється від думки вихователя.

Мета педагогічного колективу розкрити серце дитини, а розум для правди, щоб виховати громадян, у свідомості яких ідея особистого добра поєднувалась б з ідеєю добра для всіх.